Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.05.2016 року у справі №910/16467/15
Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №910/16467/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/16467/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Жукової Л.В., Панової І.Ю., за участю представників сторін:

ТОВ "Н-М" - Бондарчука В.О.,

ПАТ "ВТБ Банк" - Соколовської К.П.,

Арбітражного керуючого Черевача Миколи Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16467/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року (суддя Чеберяк П.П.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора ПАТ „ВТБ Банк" на суму 135 576 364,39 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черевача М.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Сотніков С.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.201517.09.2015 скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 25.05.2016.

19.05.2016 до Вищого господарського суду України звернулось ТОВ "Н-М" з клопотанням про зупинення провадження у даній справі, оскільки ТОВ "Н-М" подало позов до ПАТ "ВТБ Банк" про зміну умов договору застави. У зв'язку з цим ТОВ "Н-М" просило зупинити провадження у даній справі в порядку ст. 79 ГПК України до розгляду вказаної справи.

Розглянувши вказане клопотання в судовому засіданні та вислухавши думку представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки звернення ТОВ "Н-М" до суду з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" про зміну умов договору застави не є підставою для зупинення провадження у справі в суді касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015 ПАТ „ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", оскільки боржник неспроможний погасити наявну кредиторську заборгованість у сумі 135 576 364,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року заяву ПАТ „ВТБ Банк" прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 08.07.2015 року.

За результатами розгляду справи в підготовчому засіданні, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора ПАТ „ВТБ Банк" на суму 135 576 364,39 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черевача М.М.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду, ТОВ "Н-М" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та передати заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство боржника на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Н-М" на ухвалу суду першої інстанції задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 скасовано, справу № 910/16467/15 передано для розгляду до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2015 у зв'язку з не повідомленням боржника про час і місце засіданні суду, суд апеляційної інстанції не врахував роз'яснення Вищого господарського суду України, які викладені в п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011, відповідно до якого порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Переглянувши справу в апеляційному порядку та врахувавши вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції від 08.12.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність порушення судом першої інстанції справи про банкрутство ТОВ "Н-М". Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони у справі, зокрема боржник, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду судом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2015 заяву ПАТ „ВТБ Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М" прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 08.07.2015, зобов'язано арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 548 від 10.04.2013), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 06.07.2015 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ "Н-М".

Як встановлено судами, станом на дату підготовчого засідання не надано суду доказів повного чи часткового виконання боржником зазначеного рішення, відповідні докази не надані боржником і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про: порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати тощо.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М" та надавши оцінку наданим до заяви доказам, суд першої інстанції встановив, що заявлені кредитором вимоги до боржника на суму 135 576 364 грн. 39 коп., за виключенням штрафних санкцій, виникли на підставі кредитного договору № 8ВД від 13.06.2008, підтверджуються рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/19963/14, яким було стягнуто з ТОВ "Н-М" на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість по кредиту.

25.11.2014 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/19963/14.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.12.2014 було відкрито виконавче провадження ВП № 45690714 з примусового виконання наказу № 910/19963/14 від 25.11.2014.

В ході примусового виконання рішення заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" перед публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" погашена не була.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора складають на час подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, вони є непогашеними боржником протягом трьох місяців з дати відкриття виконавчого провадження, отже є безспірними. Встановлені обставини є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Н-М" та визнання ПАТ "ВТБ Банк" кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 135 576 364 грн. 39 коп.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, переглянувши ухвалу суду за правилами розгляду справи у суді першої інстанції в порядку ст. 99 ГПК України та перевіривши її законність та обґрунтованість у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність порушення судом першої інстанції справи про банкрутство ТОВ "Н-М". Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони у справі, зокрема боржник, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду судом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу місцевого господарського суду від 30.06.2015, якою прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2015 об 11 год. 40 хв., направлено на адресу сторін 03.07.2015, про що свідчить відмітка на зворотньому боці останнього аркуша ухвали.

Вказана ухвала отримана представником ТОВ "Н-М" 08.07.2015 о 17.15, тобто в день судового засідання.

Відповідно до п. 3.9., п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання; особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Положення ст. 64 ГПК України передбачають, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

До відзиву арбітражного керуючого Черевача М.М. на апеляційну скаргу ТОВ "Н-М" додано витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, а саме ухвали господарського суду міста Києва від 30.06.2015 на адресу боржника. З даного витягу вбачається, що відповідне поштове відправлення надійшло на відповідне відділення поштового зв'язку 06.07.2015, а боржник в свою чергу отримав його лише 08.07.2015 .

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про те, що місцевим господарським судом було виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, оскільки ухвалу суду від 30.06.2015 направлено на адресу боржника протягом трьох днів, що в свою чергу дає підстави вважати, що сторони у справі, зокрема боржник, були повідомленими належним чином про час та місце розгляду судом справи.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 16 Закону неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

Крім того, перевіривши підставність порушення провадження у справі ТОВ "Н-М", суд апеляційної інстанції встановив, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника є безспірними, що підтверджується рішенням, наказом господарського суду Києва та постановою ВДВС про відкриття виконавчого провадження та складають на час подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, крім того, вони є непогашеними боржником протягом трьох місяців з дати відкриття виконавчого провадження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М" та визнання ПАТ "ВТБ Банк" кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 135 576 364 грн. 39 коп.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив доводи боржника про незаконність призначення розпорядником майном арбітражного керуючого Черевача М.М., оскільки його кандидатура відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та його призначення відбулося у відповідності до ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, ТОВ "Н-М" послалось на те, що вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою майно боржника згідно договору застави майнових прав №8ВД/Z від 20.06.2008.

04.05.2016 заявник надав суду касаційної інстанції пояснення до своєї касаційної скарги, додавши копію договору застави майнових прав №8ВД/Z від 20.06.2008 та договір №2 про внесення змін до вказаного договору від 25.05.2012, відповідно до якого вартість предмету застави складає 18837198,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу підготовчого засідання, ТОВ "Н-М" послалось тільки на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення боржника про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. При цьому, боржник не висловлювався з приводу правильності висновків суду першої інстанції щодо підставності порушення провадження даної справи про банкрутство та наявності підстав для відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, оскільки вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

В суді апеляційної інстанції боржник також не надав доказів того, що вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

При цьому, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.02.2016.

В судове засідання 23.02.2016 представник ТОВ "Н-М" не з'явився, своїм процесуальним правом стосовно надання пояснень у ході судового процесу та подачі додаткових доказів не скористався.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника (ч. 7 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Отже, на стадії прийняття заяви та при порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора суд зобов'язаний встановити факт наявності або відсутності забезпечення його вимог заставою майна боржника, а вже у попередньому засіданні господарський суд розглядає грошові вимоги конкурсних, поточних та забезпечених кредиторів, як заставою майна боржника так і заставою майна майнового поручителя та за результатами розгляду цих вимог господарський суд виносить ухвалу, у якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями до боржника та черговість їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не було надано доказів того, що вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Посилання боржника на наявність договору застави майнових прав №8ВД/Z від 20.06.2008, відповідно до якого вартість предмету застави складає 18837198,30 грн. ( вимоги ініціюючого кредитора ПАТ „ВТБ Банк" складають 135 576 364,39 грн.) не є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та не впливає на правильність висновків судів про наявність підстав для порушення справи про банкрутство ТОВ "Н-М".

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації») щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): «одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру».

У рішенні у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації» ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку та дійшли вірного висновку про підставність порушення справи про банкрутство ТОВ "Н-М".

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки ЄСПЛ, беручи до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвала господарського суду міста Києва від 08.07.2015 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16467/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Панова І.Ю.